Коли він збреше

І  здригнеться  душа  уперше,
коли  він  тобі  підло  збреше,
не  відвівши  й  на  хвильку  очі,
розірвавши  довіру  в  клоччя.

Але  ти  рятувати  будеш
ваші  істини  від  огуди,
давши  право  лишень  любові  -
важливішій  над  все  основі.

І  розкришиться  день  з  наруги,
коли  він  тобі  збреше  вдруге.
Ти  втиратимеш  сльози  болю,
але  йтимеш  іще  до  бою

Оживляти  усохлі  трави
від  розбурханої  заграви.
І  повіриш  йому,  на  диво,
знов  невинно  так  і  правдиво.

Аж  коли  до  межі  відверто
він  брехатиме  хижо  втретє,
зрозумієш  -  немає  сили
більше  кликати  в  поміч  крила...

І,  хоч  стане  без  мір  недобре,
приймеш  біль  свій  і  прикре  горе,
й  обрубаєш  безвольні  пута,
що  тобі  не  давали  бути.

Обітрешся  надій  сувоєм
від  неправди  його  гіркої.
І  нарешті  побачиш  світло,
що  косичить  життя  над  світом.

І  відкриєш  нові  дороги
без  брехні  і  зо  лжі  облоги.
І  уперше,  мабуть,  уперше,
грудям  дихати  стане  легше...

19.11.20  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Леся Геник