Уламки Душ,
осінньою тугою.
Дощ змиває сльозу
з вікна,
поспішати вже нікуди.
Ліжко не зім'яте,
у осені запах м'яти.
Навкруги безліч очей,
але мені увижаються твої,
без відчуття провини.
Листом опалим
себе відчуваю,
крижинкою застиглою,
що збилася зі шляху.
Допоможи мені
тебе забути,
допоможи себе даремно
не винити.
Хоча, твоя відповідь вже,
як соломинка
потопаючому в слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Svitlana_Belyakova