* * *
Обійми міцніше, тише осяйна.
Відверну скоріше очі від вікна.
Буду наодинці коротати час,
Я заборонила мріяти про нас.
З ним – одна.
Без нього – теж бо нічия.
Хто страждає більше,
він… чи може, я?
Гріх впадати в відчай!
Й жити так от – гріх.
Виявився щастя надміцним горіх.
Молодість минає, доленька хистка,
Все одно почну лік з чистого листка.
Не дивлюсь у вікна, там зима гряде.
Хай кохання справжнє до дверей іде.
Поки у чеканні маються літа,
Збережи мій спокій, тише, золота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2020
автор: Полісянка