перевернулася в труні спочила осінь_
з ялини чорної зірвався сивий янгол_
злий вітер, розпатлавши вербам коси,
нічийний крик запрошував на танго_
_
іржа трави на полотні відлиги,
голодна паща мертвої криниці_
ворони, - смоляні архістратиги,
пророчать неминучість косовиці_
_
підступна щирість ницих подорожніх,
зміліла невичерпність свідчень тіні,
зазиркуючи в очі чи не кожні,
шукає безнадії мерехтіння_
_
батіг дощу лоскоче гострі ребра_
під скрип дороговказів на узбіччях,
що стрілками порожнє жалять небо,
сама собі наснилася правічність_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2020
автор: Ки Ба 1