Життя, як спалах блискавки в грозу,
На тлі історії — лиш миготіння ока.
Живи на повну, Бог дозволив поки,
Втре носа шістка інколи тузу.
Живи не оглядаючись назад,
Що сталося, не виправиш "хоч трісни".
Хай нині на столі у тебе пісно,
Вже завтра може все піти на лад.
А може бути зовсім навпаки:
Сьогодні — пан, а завтра й не згадають,
Бо вічного нічого тут немає...
Хтось просить поміч, не відводь руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2020
автор: Патара