Вона в кав'ярні затишній чекала
На зустріч зі своїм коханим.
Щеміло серце, та вона не знала,
Що лихо трапилося з ним.
На місто насував зимовий вечір.
Тихо падав лапатий мокрий сніг.
Слизька дорога. Скрегіт шин. Зустрічна.
Він з керуванням впоратись не зміг.
А далі все, як у страшному сні. . .
Пекучий біль. Швидка. Провалля...
Авто понівечене і червоний сніг...
Блиск інструментів, лікарів старання.
Він без свідомості вже дев'ять днів.
Вона все чергувалися біля його палати,
Прогноз невтішний був лікарів...
І сили покидають її, треба б поспати...
Вона всі дні молилася за нього.
Просила Бога, Богоматір, всіх Святих.
Щоби коханий став її на ноги,
В сльозах і на колінах благала їх.
В сон провалилася важкий і неспокійний.
Тепер вона вже молилась уві сні.
З'явився у червонім кожусі добродій,
Сказав їй: ,,Житиме коханий твій! "
Промінчик лагідно торкнуся її личка.
Вона прокинулась, згадала сон свій.
Це ж Миколай Святий! Була ще невеличка ,
Коли він подаруночки приносив ій!
Святковий ранок гарну новину приніс.
І знову виросли у неї крила.
Їм допомога надійшла з небес.
Вона ж бо недаремно з вірою просила.
Вони в кав'ярні затишній сиділи,
А за вікном кружляв лапатий сніг.
Закохані, щасливі, життю раділи.
Святому дякували, він їм допоміг!
07.11.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Zoja