Хоч життя неупинно іде
Та давно вже, здається мені,
Що всі ми шукаєм себе,
В кожній дружбі та кожному дні!
Бути рідним серед своїх,
Озиватись на біль і на крик!
Бути левом страшним для чужих,
Від народження, кожний з нас, звик!
Не боятись за тих, що є поряд,
Сумувати за тими, що ні!
З ними разом - згорати від горя!
З ними разом - радіти весні!
І в трагічній невідворотності,
З того, що буде у нас на путі:
Боїмось більше всього - самотності,
Яка може настати в житті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Банюк