Роки мої прожиті,несу вас в торбі-всі,
наче великі і маленькі камінці.
Усі роки,по числах однакові у календарі,
та камінці у торбі,великі і малі.
Щоб легше ношу,цю нести в дорозі,
викидаю каміння,що старіше,при нагоді.
Каміння,що більші розміри,ті мають,
завжди,щоб легше було,я викидаю.
Бо це вантаж,на душу і на тіло -
навіщо те нести, за що колись боліло.
Ось так живу,несу важку,цю ношу,
хоча буває допомогти понести,цю торбу -прошу.
Зустрівши подорожнього,йому все розказав,
він подумавши,такі слова мені сказав.
Навіщо викидаєш,ти каміння,
коли у торбі є, місце вільне.
Великий камінь-це рік в який,ти Богу послужив,
словами й ділом,ти людям угодив.
А камінці малі-це рік,що жив для себе,
робив ти зле комусь,робив усе,для своєї потреби.
Ось прийде час,настане та година,
тобі і пригодиться,цей камінь-ну, ця глиба.
Подумай добре,навіщо ці камінці,
в торбі-життя,чого їх носять люди всі.
Цей вірш,моя фантазія,думки-
але щось підказують,мені вони.
І хай у кожного,буде у торбі каменюка -
що до років людських,добром прикута.
Коли торба-життя у вас важка,
радійте,бо легшою стає,ваша душа.
Цінуймо всі роки,несімо свою ношу,
легко,чи важко,ви говоріть завжди- я понесу,я зможу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Бабич