Жене легкий вітерець
пожовкле листя,
гне оголені гілки дерев.
Дивлюся у діжку з водою,
бачу першу крижинку,
тонесеньку, гарнесеньку.
Трохи вже зимно,
але сонечко ще визирне
інколи,радіє йому Душа,
тіні косі жене.
Скоро запанують червоно-ясногруді снігурі,
порадіють зимній порі.
Взимку виє хуртовина,
мороз хапає за руки та ніс,
радіє дітвора пороші.
Тішить нас порами року Земля,
та найкраща та місцина
де народився ти
та народив свого сина...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2020
автор: Svitlana_Belyakova