Листопаду,на плече впав сніг
Осінь,збирається в дорогу.
Лунає дзвоном ясний сміх
Іде ,до нас зима- Слава Богу.
В осінь,завітала з гір зима
І стелить, покривалом білим.
Закружляла сніжинка мала
Потьм'янів , день -туманом сірим.
Радіє, щастям уся дітвора
Шубку, й рукавички шукає
І заглядає мило до вікна
Царицю зимоньку вітає.
А перший сніг він завжди тане
Впаде,на щоку ...немов сльоза.
Сонце,сховалось... небо туманне
То дощ,то сніг...і як скло земля.
Закружляло багряне листя
Впало , до землі на білий сніг.
Дивиться, увись листопад слізно
Летить,за лелеками у слід.
Перший сніг покрив пухом квіти
Троянди,хризантеми в саду.
Впав,важкий груз снігу на віти
Забілив,засніжив-Осінь Золоту.
Догорів,останній день Листопаду
на вітті у жовтім листі відшумів.
Вітерець ,постриг дерева в саду
Дивиться ,на білий світ поміж ясенів.
А Морозець ,і холод щипає мене
Темна ніч заколисує, думи у сни.
Задеревенів ,осінній ліс ... все живе...
Падає сніг...Світ , радіє від сніжної краси.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2020
автор: Чайківчанка