Ой, ти, зимонько-ворожко,
Відкривай свої ворота,
Де сніги, льоди, морози
Та вітри такі холодні.
Ой, ти, зимонько-чаклунко,
Бий у срібні дзвони лунко
І співай колядки щиро,
Щоби проживати в мирі.
Ой, ти, зимонько-красуне,
Дуже ми тебе всі любим,
Бо казкова ти і дивна,
То дарма, що всюди зимно.
Душу б лиш не холодило.
Зимонько, сестрице мила,
Ти зроби усе можливе,
Щоби в злагоді всі жили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський