Тебе любий, чекаю з давен,
Так радію, як трави росам.
Палко і щиро кохаю тебе,
Стрічки заплітаючи в коси.
Милий погляд мене полонить,
Гіпнозує чарами душу.
Дивний голос струмочком дзвенить,
Гарну пісню хочеться слухать.
Поцілунок медовий гірчить,
Такий ніжний і нескінченний.
Кров у серці палає й горить,
Ти найкращий, мій наречений.
А очі - дві зірки із неба,
Губи - кетяги калинові.
Колір льону кличе до себе,
Блакиті в них волошкові.
Оживе моя любов в душі,
Вона із нею молодіє.
Там не замовкають солов'ї,
Її вперед ведуть надії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2020
автор: Валентина Ярошенко