Така оказія на жаль.
Цькують людей, та гострять жало,
отрути пийте повний Грааль,
таких як ви іще чимало...
А ми ковтаємо безжально,
із підлих вуст — лукаві фрази,
та коментуєм так брутально
пройдешніх днів — старі образи.
Той хто цькує — радіє нишком
та ліпить вершників з лайна,
вони народ скалічать тишком
і скажуть нам, не їх вина.
А ми заб'ємось по куточках —
мовчати будем мов німі...
На свято в вишитих сорочках...
Та й наче кривдники — святі.
Мовчи несита Україна!
Мовчи, на далі не кричи.
Ти — схоронила честь і силу,
на білий світ не голоси!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2020
автор: Олег Крушельницький