невловима моя струна
на тремкому, терпкому тлі.
я у внутрішньому котлі -
я - вербальний небесний знак.
за походженням - нічия
і коріння моє згнило.
мов обкутана волокном
ґанджовита, ламка свіча.
безтілесна,
безбарвна,
без-,
серед плісняви онкодуш.
я зіграю останній туш
на могилах
людських
небес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2020
автор: дівчина з третього поверху