Із зарослей бузку котилась піна,
Бродити починала черемшина.
Весняний день, віддалина кармінна,
Вів у куток, де мріла ледь хатина.
Кущасті чорні брови солом’яні
Тінили їй підсліпуваті очі,
Помелу збіжжя ллялася духмяність
У балачки притишені жіночі.
Не випускала бабця з рук погонач,
І архаїчно шамотіли жорна.
Текла мука із кам’яного лона,
Вдові чоло росила праця зморна…
А зверху дивувались зореплавці:
-Агов! Сягнуло космосу століття…
Жінки не чують в гомонах на лавці.
Жінкам хоча б було врожайним літо.
Застиг поміж століть куток без хати,
Без піни безу, всохла й черемшина.
Цвіте під ровом мохом волохатим
Каміння з жорен – диво-дивовина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2020
автор: Valentyna_S