Страшенно боюсь осені, потягів, змін,
Трішки думок незапрошених.
Вони вже купують квиток і
Чекають зустрічі посеред мін.
В моїй душі поселились протяги...
Навстіж відкрита тобою фіранка
Впускає дим, а з ним сотні рим.
Я дуже втомилась від себе,
Тієї слабкої, чужої, незнанної досі.
Отак, загубилась у мікрокосмосі,
Посеред хаосу у невагомості…
Кажуть: комусь помагає час...
(обдурити себе, заборонивши тебе?)
Слова витанцьовують вальс...
Надіюсь, більше немає рельс,
У місто розбитих тобою сердець.
Вересень 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2020
автор: Таня Дробот