навчилася проходити крізь стіни
і задувати натяком свічки,
сивіє вмить, хто поглядом зустріне,
впиваються у плоть очей гачки_
>
впокоїти причинну, ласу щастя,
не в змозі жоден зляканий пропащий_
опісля сліз соромного причастя
свідомості блукати в темних хащах _
>
щоперший, хто застряг навічно в травні,
висить на крижі зради й каяття_
катує сміх, чужий до забуття,
на дні півкуль токують коливання_
>
цей теплий сніг, цей босий чорний слід ,
хтось переміг, хтось визнав роль статиста,
вона нового жде_ свята-нечиста,
як хижа тінь чекає сонця схід_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2020
автор: Ки Ба 1