Розгубив клен бурштин
Та не плакав чомусь, а сміявся,
Хризантем різнобарв"я
Морози лякали вночі.
У вогнях горобин
Ліс зігрітися ще намагався,
Дуб старий на вітрах
Був одягнений лише один.
Тихо стало навкруг:
Одинока озветься пташина,
Пізня осінь своє
Відвойовує право давно,
І туман йде до рук:
Спати хоче неначе дитина,
На воді розстеливши
Осіннє своє полотно.
Скоро прийде зима
Заспівають сумні заметілі,
І присниться землі,
В тім зимовому, доброму сні,
Солов"їні пісні
І намріяні тихо надії,
Я попрошу її,
Хай насняться вони і мені.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2020
автор: синяк