Тиша... Чую як вона промовляє твоїм голосом,
Голосом серця і душі. І зникають думки лихі.
Думаю про вічне і прекрасне.
А чи щасливе, чи нещасне життя те дочасне?
Переплетене із радості і смутку.
Ах! Скільки його у твоїх очах.
Сумуємо... Та радість чекає на нас,
Лише б терпіння не забракло.
Хто витерпить - спасеться той.
Ой! Загубилася тиша і я у ній.
Зумій і ти почути голос мій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2020
автор: яся