Замок повітряний із павутинок,
З вранішніх крапель росинок-сльозинок,
Ми на кленовім листку збудували,
Як на долоні, і тут проминали
Несамовиті, сповиті в жадання,
Ночі короткі і ранні світання.
Тільки не знали, що літечко-літо
Може зів’янути як пізні квіти…
Серпень ожиновий в безвість пірнає,
Обрій вогнем вже ось-ось запалає,
Вітер зірве наш листочок кленовий,
Вийдуть дощі невсипущі на лови.
Згодом, колись у своєму волоссі
Знайду оту павутинку, під осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2020
автор: Лана Сянська