Ми часто плачемо без сліз
І свято молимось за тих,
Хто цю журбу, мов кат приніс,
Щоб свій же біль скоріш затих.
Всере́дині плачі живуть
І точать серце, ніби міль.
Вони змивають гнів і лють,
а залишають розпач-біль.
Як часто кажуть все без слів
Ті очі, що від сліз сухі,
Здавалось, голос занімів –
Але кати, на жаль, глухі…
Подібна тиша та мечу.
Що над тобою він заніс.
Знов в порожнечу я кричу –
Тріпоче вітер, мов свічу.
… Я часто плачу так… без сліз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2020
автор: Білоозерянська Чайка