Прекрасна за вікном погода,
Та в серці знову ливнів ураган,
В убранстві золотім природа,
Душа ж розірвана вже в хлам.
Так Осінь в душу й не попала
З своїм бурштиновим танком,
Колючкою думки мої втоптала,
Терновим уп’ялася в них вінком…
Болючим вітром знову пролетіла,
Та не в природі, а в моїм житті,
Ніби, здолати так вона хотіла
Надії й навіть помисли лихі…
Ми нині з Осінню не дружим,
Бо ж в кожної в цім дні своє,
Одна уже блукає по калюжах,
А інша ще й шампанське п’є…
Одна із Вітром знову розмовляє,
Та кокетує вправно, як завжди,
А інша нових сил в житті шукає,
Щоб захиститись від навал біди.
Сьогодні я та Осінь зовсім різні –
Ми не подруги і не рідні, поготів,
Хоча обоє наче хризантеми пізні,
Та Бог прирівнювати нас не захотів…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
10.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2020
автор: Lilafea