Бурштинову хустину накинула осінь
Горобині на плечі, мов доньці своїй,
Та красується в ній і запрошує в гості,
Ти за неї, мій друже також порадій.
А калині дісталась рубінова хустка,
Вся розшита червоним намистом вона,
Намистинок-ягід тут усюди так густо,
Як скуштуєш, мов випив тепкого вина.
А із золота вся на берізці хустина,
Подарунок від матері-осені теж.
Ну хіба ж це не казка, хіба ж це не диво,
Де красу ту чудову іще ти знайдеш?
А хусткам тим осіннім картатим барвистим
Непідвладні ніколи ні мода, ні час,
Такі гарні яскраві, такі променисті
Будуть втіхою завжди для кожного з нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський