І у вогонь вона, й у воду –
Жагуча, кажуть, недарма.
Та дні спливають, гасне врода –
Нічого вічного нема.
Зажуру вщерть заллє дощами,
Бо свій – до свого, по своє.
Зітхне востаннє на прощання,
Оцінить, зважить все, як є.
І так похапливо, так швидко
Розріже пломінь, як ножем,
І скине з пліч останню свитку,
Деінде латану уже.
листопад, 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2020
автор: Надія Бойко