Як сиділи вони у зеленім саду,
срібне сяйво із неба спадало на трави,
вітерець зупиняв захмілілу ходу,
квіти-зорі у хмарах зітхання ховали.
Голубий туманець поспішав од ріки
приховати любов у листках полохливих
і тремтіла зоря, і ховались віки
у кохання словах чарівних незрадливих.
Як вони говорили - яснішала ніч,
темні тіні відходили в далеч поволі
і росою спадала сльозина із віч
і цвіла... І цвіла над стежиною долі.
А коли вони зрадили це почуття -
обмертвілі слова впали в листя пожовкле,
застогнало й поплентало світом БУТТЯ
й повело за собою кохання примовкле.
24.07.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2020
автор: Ніна Трало