Мені так погано, Мамо!..
Пробач за цю слабкість, прошу.
Та щойно прокинувшись, рано
Я біль цей нестримний ношу.
Так серце стискає у грудях,
Безоднею сотень невдач.
Ненависні вбивці усюди,
Скажи своє: «Доню, не плач».
Мені так погано, Мамо!..
Побудь коло мене хоч мить.
Тобі ж колись було так само,
Коли перестане боліть?
Дорослість, а я не готова,
І ноги ламає цей світ
Я рани загоюю й знову,
Роблю свій невпевнений хід.
Знов схибила, ще раз, о боже!
По колу блукатиму знов.
Я більше вже, чесно не можу
«Подужаєш, люба» - промов?..
Минають роки, чим не драма?
Безвихідь - життя не дає.
Мені так погано, Мамо -
Скінчилось дитинство моє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2020
автор: V.S.