Люди, люблять більш фальш
Ніж , реальність ... істину святу.
Віддаляють, правду як найдальш
Слухають, всяку муть круту.
Задовольняють себе сміхом
Кажуть,що продовжує життя.
Пахне, гниллю протухлим міхом
З часом, перегниє все сміття.
До чужого горя байдужі
П'яні, від жартів як від вина.
У бур'яні, не цвітуть ружі
Для душі потрібна висота.
Слухати, дощ ...як росте трава
Щоб вода змила увесь негатив.
Як дерево зрости у небеса
Це є смисл буття...життя мотив.
Здобувають, славу обманом
Плетуть, вінець зі сміху.
Засівають,чортополох ланом
А чи ,терня дає душі втіху?...
Аплодують, лихому на біс
І стоячи, кричaть :шуту"браво".
А він , як вовк біжить у ліс
І споглядає, на світ лукаво.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2020
автор: Чайківчанка