ПРО ЩО Я ДУМАЮ СЬОГОДНІ

Про  що  я  думаю  сьогодні…  Думаю,  що  потрібно
повернутися  до  вчорашнього  дня,  до  виставки
геніального  Івана  Марчука,  про  котрого  можна
писати  безкінечно:  про  його  цікаву    долю  
і  про  долю  майже  п’яти  тисяч  прекрасних  робіт…  
Оскільки  я  не  мистецтвознавець,  розповім  про  інше.
Вчора  на  сторінці  ФБ    виставила  невеличкий  допис
про  відкриття  виставки    геніального  художника
сучасності,  мого  шанованого  земляка  в  Центрі
Авангардного  Мистецтва  Неомудехар,  що
у  центрі  Мадриду,  доклала  кілька  світлин.  
Одразу  скажу,  що  у  мене  зі  знимкуванням
проблематично,  бо,  захопившись  дійством,
забуваю  про  все.
Багато  відгуків,  єдине,  що  людей  найбільше  вразило  -  
це  стіни,  стеля,  підлога,  одним  словом  –  інтер’єр…
Можливо  б  картини  маестро  краще  дивилися  на
гладеньких  і  біленьких  стінах,  так  як  прийнято…
Чомусь  у  людей  часто-густо  сприйняття  всього
асоціативне:  дорогий  одяг  –  гідна  людина,
обдерті  стіни  –  погані  картини…
(А  ви  згадайте,  де  вітали  новонародженого  Спасителя)  
Все  залежить  від  Світла  в  душі  людини,  від  її  внутрішньої
культури.
Всім  відомо,  що  Іспанія  –  країна  високої  художньої
культури,  зі  славетними  іменами  представників  не  лише
класичної  школи,  а  й  модерністів,  імпресіоністів,  
вангардистів…    Крім  того,  саме  місто  –  архітектура,
забудови  –    має  свою  художню  цінність,
свій  епохальний  стиль.

Колись  мавританські  майстри,  що  залишилися  в  Іспанії,
створили  особливий  змішаний  християнсько-мусульманський
стиль  мудехар,  що  відрізнявся  розвиненою  
декоративністю.  
Стиль  неомудехар  ,  як  стиль  Європейських  Східних  
течій,  виник  у  другій  половині  XIX  століття  і  став
характерним  для  Мадриду.
Власне  для  нього  характерний  відкритий  простір,
який  можна  переосмислити  і  перебудувати,  тому  
неоштукатурена,  з  відкритою  цеглою  стіна  –  як  фішка.
Зрозуміли,  до  чого  йдеться?..

Неомудехар  (La  Neomudejar)  –  Сучасний  Центр
Авангардного  Мистецтва  –  альтернативний
усталеному  мистецтву.
Він  відкриває  дорогу  новим  неординарним  митцям
і  створений  для  міжнародного  експериментального,
пізнавального  простору,  щоб  надати  право  голосу  
новим  медіа-мистецтвам  і  творцям  авангарду.  
В  основному  зорієнтований  на  урбаністичне  мистецтво,
відеоарт,  перфоранс,  звукове  мистецтво,  паркур  та  ін.)
Центр  був  відкритий  у  2013  році  в  приміщенні,  
що  належало  до  станції  Аточа,  це  практично
в  центральній  частині  міста.
Тут  так  і  залишилися  гачі,  ланці  та  інші  пристрої  
з  цього  іншого  життя…  Хоча,  в  цьому  і  суть
стилю  неомудехар!

Ось  власне  чому  для  нашого  геніального  земляка,
неординарного  художника,  сотворителя
«пльонтанізму»  Центр  Аванґардного  Мистецтва  
підходить,  як  ніякий  інший.
Крім  того,  не  забувайте,  що  маестро  привіз  близько
двох  сотень  полотен,  які  зайняли  практично  всі  зали
величезного  приміщення.  Це  найбільша  виїзна,  за  межі  
України,  виставка  Івана  Марчука.
Жоден  інший  музей  не  має  такої  потенційної
можливості  на  таку  пропозицію,  тобто  експозицію.
Тож,  любі  шанувальники,  не  дивіться  на  стелю  і  
стіни  –    вони  в  тренді  –  насолоджуйтеся  полотнами
визнаного  світом  генія!
Щодо  картин…
Декотрі  з  моїх  друзів  звернули  увагу  на  молоде
обличчя  маестро  і  красиві  руки  молодої  людини  –
на  картинах.  При  нагоді,  варто  запитати  в  нього…
Колись  читала,  що  у  пана  Івана  душа  і  тіло  в  
однакових  рангах,  немає  вищості,  як  кажуть:  
«В  здоровому  тілі  –  здоровий  дух».  Видно,  що
маестро  почувається  доволі  молодо.  До  речі,
не  дивлячись  на  те,  що  працює  365  днів
у  році,  виглядає  чудово,  підтягнутий  і  це
на  85-ому  році  життя!
Стосовно  красивих,  ідеалізованих  рук  з
довгими  пальцями  –  то  це  прерогатива
багатьох  митців.
Художник  творить  руками,  думає  руками,
тому  й  виписує  їх.  І  в  кінці-кінців:
Руки  Митця  творять  його  Обличчя!
Сьогодні  не  буду  причіплювати  багато  картин,
бажаючі  можуть  подивитися  в  галереях,
як  віртуальних,  так  і  реальних.
Є  в  пана  Івана  один  портрет  сімнадцятирічної  
дівчини  Мар’яни,  написаний  у  1984  році.  
Маестро  мені  повідав  історію  створення  цього
шедевру,  про  емоції  –  до  і  після…
Іван    Марчук  не  любить  розлучатися  зі  своїми
 «дітками».
Ось  така  сьогодні  вийшла  розповідь.
Поспішайте  на  виставку,  дорогі  друзі!  

6  листопада  2020
(с)  Валентина  Гуменюк








адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2020
автор: палома