Пора, мабуть, Вампіра Маску одягнуть,
Кров замінити на чужу, та щоб молодшу,
Щоб витравити із душі всю людську суть,
Тоді щасливо я зажити, мабуть, зможу…
Забути про чесноти, настанови та гріхи,
Піти й по головах, по кому тільки вдасться,
Не оглядатися, якщо й чужі топчу стежки,
Лиш щоб міцніше ухватити власне щастя…
Дарма, що вчили свою душу вберігать,
Допомагати всім, благає хто про поміч,
В житті не хочу більше я нікого виручать,
Стягаючи сама собі лиш старість й неміч.
Пора мабуть Вампіра Маску одягнуть,
Не захисну, а ту диявольську, щасливу,
Щоб жити та чогось насправді досягнуть,
На жаль, давно не вірю в справедливе диво!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
06.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2020
автор: Lilafea