Моя Душа – Лілея Біла над водою,
Небесним, що притрушена пилком,
Де в косах сум, поєднаний зі мною,
У грудях серце відчиканює танком..
Душа моя теж в ніч ту зародилась,
Беззахисно коли я в світ прийшла.
Її тендітність так й не знадобилась,
Бо сильною життям своїм пішла.
Ніякі слабості мені не позволялись,
Чомусь, мабуть, так забажали Небеса,
В момент, коли і в храмі обвінчалась,
Приреченою була й Богом, йти одна.
Жіноче щастя не дано мені, напевно,
Бо не написане, чомусь й на Небесах,
Хоч материнство я пізнала двічі щемно,
Але обламане й воно втоптало в жах.
Чому одним усе в житті оцім вдається,
Так легко часто, щоб без труду і вагань,
Мені ж від болю часто й серце рветься,
Не виконавши і найменших сподівань.
Чому Душа моя постійно у турботах,
Не має спокою ні в день, а ні вночі,
Чомусь судилося мені чинить супротив,
Й виборювати своє право жити на землі.
Можливо, я й насправді заблудилась,
Не ту планету я обрала й для Душі,
Бо ж проти волі ескулапів народилась,
Коли пророчили не народитись лікарі…
У той момент, мабуть, вони й забрали
Всю мою долю, що вершилась в Небесах,
Коли народження мого й не допускали,
Вердиктом зупиняли мій життєвий шлях.
Тому, мабуть, я й безталанною родилась,
Весь вік шукаю щастя та хоч йоту визнання,
Бо лише Божа Воля ще тоді здійснилась,
Як всім наперекір, в життя я це прийшла!
Моя Душа – Лілея Біла над водою,
То ж її спокій вберігатиму й тайком,
Хоч надто виснажена уже долею лихою,
Безсмертним, вірю, обдарує Бог Вінком…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
05.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2020
автор: Lilafea