Слова..... Вони так вміють ранити нечайно
Можливо не зі зла, та у душі лишити слід.
Чому мені вони зараз несуть стільки печалі
Чому від слів, що кажуть найрідніші болючий слід?
Куди мені звертатись, щоб знайти хоч якісь ліки
Від тих образ, що у душі нестерпно так печуть.
Чому я відчуваю біль, терплю щоразу їх я
Я просто хочу, щоб мене хтось врятував з цих пут.
Я хочу, щоб усмішка на обличчі розгулялась
А все чомусь я відчуваю як тремтять вуста.
Не холод це... Це серце знову плакати почало
Коли в думках знов випливають сказані слова.
Коли нарешті зможу я забути всі причини
Що викликають стільки слів не добрих, завжди злих.
Коли я відсіч дам всьому, що мене тягне в прірву
І остаточно серцю і душі я подарую сміх.
Чи зможу впоратись сама, цього я ще не знаю
Але маю надію, що знайдеться хтось такий
Хто у мені побачить силу й віру через краї
А може вже знайшовся він? Та поки ще мовчить...
А може той, хто вкрав мої думки і серце вмить....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2020
автор: ІраБо