Ніжним теплом чіпляючись за простір
Ще зиму не запрошуючи в гості,
Хоч без запрошення прийде вона сама
Чарує осінь барвами всіма.
Гойдає вітер стиха павутину,
Намистом гордо хвалиться калина,
І гладь води, в якій відбилось небо
Іду я в осінь - ніби йду до тебе.
Топчу ногами в золоті дорогу
Зникають з серця болі і тривоги,
Наче в молитві віддаю спокуту
Так ще кохання може надихнути.
Світ підв'язала осінь перевеслом
В душі все, що забулося - воскресло,
Згадавши весну й вроду молоду,
Через цю осінь я до тебе йду.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2020
автор: синяк