Я , росла , як Мавка біля Дністра
Пташкою , літала до бистрої річки.
Так не навчилася , плавати я
Бо боюсь,води як вогню у пічки.
У польоті ,не дивлюсь з висоти
Від страху , паморочиться в очах.
Боюсь , злих собак... змій , і самоти
Не прокинутися, від сну у снах.
Здавалось, сильна...і як сталь тверда
А хто обідить , мене ...плачу, ридаю .
Бачу ,кров млію...і болить, душа...
Від слова "війна"-спокою немаю.
Бачу, рану ... покалічених, слабих
І калатає, частіше моє серце.
І наплачусь, як хоронять молодих
Ми , не застраховані від смерті.
Я , не люблю, сварок- лайливих баб
У яких довгий язик ....і гострі зуби.
Хитрих лисиць, брехунів і нахаб
Які ріжуть словом дуб до зрубу.
Я , люблю , політ предвічне небо
Нераз сонечко обпалить мрії мої.
Віра, дає сил повірити у себе
Як вітри ,обшарпують крила мої.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2020
автор: Чайківчанка