Вона ним марила…

Вона  ним  марила,  ним  дихала,  ним  жила...  
Його  ім'я  блаженно  з  вуст  лилось  мов  мед.
Він  надихав  її,  він  Муза,  він  вітрила,  
Він  загортав  її  ночами  в  теплий  плед.  

Він  був  стихія,    буревій  чи  більше,  
Ключем  із  нього  б'є  жива  вода.  
Він  до  смаку  її,  не  треба  інших.  
І  в  старості  з  ним  буде  молода.  

Він  той,  від  кого  рвуться    вени,  
Він  загадка  й  відгадка  кожен  день.  
Він  кличе  і  манить  на  берег  Сени,  
Він  в  кожнім  слові  всіх  її  пісень.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893920
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2020
автор: Malunka