Заходилося небо попрати
Найбіліші хмарини свої
І давай їх у річці купати,
Та стелить полотном по воді,
Простягнуло їх вдаль аж за обрій.
І смичком провело по струні,
Щоб під звуки казкових мелодій
Простирадло пливло по воді.
Тож гойдаються хмари на хвилях
В неймовірній отій білизні.
Ну а просинь, між хмарами синя,
Сліпить очі, між них, в борозні.
Ця картина чарівна, казкова
Нам відкрилася, мов ми в Раю,
І до себе зове загадково,
Щоб пірнуть в неймовірну красу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893908
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2020
автор: Ольга Калина