Душа оголена, осіння ,
Бреде по світу манівцем;
Закинута крізь покоління –
Не в чорно білий, олівцем...
Світ фантазійне різнобарвний,
Так притягальний, не чужий,
Від всього чорного він банний,
Ось в цьому хочеться нам жить.
Тож в серці від краси знемога,
З'являється легкий політ...
В цім чудо-сотворінні Богом –
Кришталь зірковий, може слід?...
А легкість в серці, мов на крилах –
Це саме те, що Він хотів,
Щоб лиш Любов текла по жилах,
А люд творив безкрайність ДИВ...
То ж мабуть збились ми з дороги
І натворили стільки кривд...
03.11.2020р.
Размышления
Душе осенней, оголённой,
Брести неведомым путём;
Заброшенной сквозь поколенья –
Не в черно бел, карандашом...
Мир фантазийный разноцветный,
Навстречу озорной бежит
От черноты отмытый, светлый,
Вот в этом хочется нам жить.
И в сердце радости так много –
Полётом спорится ответ...
В сим чудо-сотворенье Богом –
Хрусталь со звёзд, а может след?...
А лёгкость в сердце, как на крыльях –
Куда хотел - нас Бог веди,
Чтоб лишь любовь текла по жилах,
Творили б мы безбрежность ДИВ...
Так может сбились мы с дороги,
Ведь столько бед – ты погляди!...
03.11.2020 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2020
автор: Променистий менестрель