Із барлогу якось в лісі
Мале зникло ведмежа.
-Ой, куди ж воно побігло? -
Мати голову лама.
Заблукати дуже просто,
Назад шляху не знайти,
А у лісі темні ночі,
Ще й загубиться гляди.
А тим часом косолапе
На галяві пропада,
Тут малина є солодка,
Що червона ягода.
Смакувати захотіло,
Замастило лапки й ніс.
Бджілонька якраз летіла,
Вжалила його до сліз.
Ведмежа як закричить,
Боляче і ніс розпух,
До барлогу вмить біжить:
-Ой, матусю порятуй.
А ведмедиця лиш слуха
Неслухняного синка:
-Буде це тобі наука,
Щоби з дому не тікав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський