Тримай мене міцно. Я сірий листок,
Що впав на сиреньку ґрунтівку.
Я спрагла любові (подайте ковток,
Або покажіть но' криївку).
Сховаюся там у мишинім кутку,
Де вволю зерна і полови.
Складатиму байку собаці-братку
Про долі чужі кольорові.
Бо нашу роздерли, втопили в багні,
І досить уже ворожити!
Чи стали іконами вбиті в вогні,
Судами освячені діти?
Покари немає. Німіє майдан,
До влади ідуть дещолизи.
Та й скільки б не чули: «… вокзал, чемойдан…»
Ми власно викохуєм кризу.
Тримай мене міцно. На землю впаду,
Укрию собою дещицю.
Гей, брате голодний, повий на біду,
Чи тихо сиди. Суне гицель,
До клітки запхає. Ні, кине де є
Облаяну нашу планиду.
Тримай шмать хлібини, то серце моє –
Листка, у роки геноциду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2020
автор: Нея