Її очі сміються з нього,
А він падає їй до ніг.
Вона літає на рівні бога.
Він би кинув її, якби міг.
ЇЇ поважають люди.
Його розтрачують як сміття.
І дихає на повні груди
Вона. А він – лише якесь життя.
Вона маніпулює ним
Як лялькою якийсь там майстер.
А він цілує згин
Її спини, її зап’ястя.
Він обожнює її, як сонце.
Вона – як крига у воді.
Він віддає їй сердце.
Вона розібє, і він – на дні.
Навколо неї – круговерть,
Біля нього – лише сміття.
І це не дивно…
Вона – це Смерть…
А він – це лише Життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=89372
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.08.2008
автор: Lacrima