Донечці

Ти  лялька,  особа  безіменна
Ти  ангелятко  в  колисочці,  що  спить
Ти  найгучніше  щастя  у  оселі
Яке  нарешті  стало  і  кудись  біжить

Ти  йдеш  в  життя  тримаючись  за  руку
Ти  просиш  батька  й  матір  про  тепло
Любов  ,увага,  радість  і  достаток  
Усе  тобі  -  з  тих  перших  днів  дано

А  дальше  школа,  дисципліна  і  порядок
У  спілці  класу  зі  схожими  тобі  дітьми
Формуєш  поведінку    вчишся  жити
Щоб  стати  краще  ,  рух  навпередки

Твої  емоції,  краса  і  щирість
Закладенні  з  дитинства  у  душі
Дають  можливість  вибирати  друзів
Котрі  згодяться  дальше  у  житті

А  дальше  почуття  ;  перша  симпатія
І  пристрасть  ,  все  те  чого  не  знала  до  тепер
Замінять  біль  ,  розчарування  й  спогад
Які  залишеш  в  пам’яті  своїй.

Одного  дня  ,  коли  шукатимеш
Ти  правди  і  рішення  як  щастя  відзнайти
відкриєш  ти  альбом  Батьків  весільний
Там  де  початок  їхньої  сім’ї  

А  в  тім  альбомі  невеличка  карта
Знайомий  почерк,  найрідніших  у  житті
Твоїх  батьків  із  настановою  у  вічність
Як  відзнайти  те  що  потрібно  на  віки

Там  пише  матір  про  любов  і  ніжність
Про  чистоту  душі  і  щирість  фраз
А  батько  написав  ,  що  всі  ми  різні,  
але  любов  живе  у  кожнім  з  нас

Життя  це  відрізок  з  початку  і  до  краю
Не  має  щастя  в  жодному  із  цих  кінців
Бо  те  блаженство  є  життєвим  шляхом,
Лиш  тих  хто  віддає  любов  і  теплоту  душі

Будь  чесною  з  собою,  
умій  відстояти  своє
Умій  підтримувать  собою  
моральний  дух    сім’ї    
бо  вміння  в  тебе    є

ні  ти  не  шия,  ти  набагато  вище
ти  тил  де    сили  можна  відновлять
ти  зробиш  місце  затишку  й  любові
в  сім’ї  -  де  мир  і  спокій    будуть  царювать

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Roman230982