Морріган

Вчора  я  зустрів  Її  -  юне  дівча  з  мечем:
Коси  осінні,  очі  весняні,  медвяний  сміх,
На  шляху,  дивись  -  гірською  рікою  тече
Воля-свавілля  Її,  буревій  лихий.
Найбаскіший  з  коней  Її  не  наздожене,
Найбуйніші  з  голів  прикрашають  Її  сідло,
Клич  бойовий  лунає,  небо  тремтить  хмільне,  
Полум'я  мідне  вінчає  Її  чоло.
Вона  -  перемога,  підставить  сильне  плече;
Хижий  норов,  поразка-зрадниця  -  все  це  Вона,
Ця  сестриця  кого  полюбить  -  зруйнує  вщент,
Але  так,  що  піде  світом  слава-луна.

Грає,  грає  -  не  хміль  в  жилах,
Ні  -  щось  первісне,  чорнокриле;
Незнайома  з  межами  сила  -  
Вийшла  річка  із  берегів.      

Я  зустрів  сьогодні  найвищу  між  королев:
Із  заліза  вінець,  повний  келих  кипить  в  руці,
Володіння  безкраї,  а  що  за  краєм  -  все
Візьме  сама  -  хто  ще  втримає  цілий  світ?
Кличе  Мати-Земля  дітей  своїх  на  війну
Як  відмовити  матері?  Хто  без  роду  -  ганьба.
Я  прокинувся  надто  пізно  від  злого  сну,
Хто,  крім  мене,  здійме  у  височінь  цей  стяг?
Під  колісницею  нині  здригнулась  земля,
Коні  руді  на  зустріч  з  невідворотним  летять:
Доля  безжальна  вже  віжки  в  правицю  взяла,
І  не  відпустить  -  тут  кожен  у  пастці  клятв.

Стогне,  стогне  земля  чорна  -  
Лоно  гордих  героїв  здавна:
Спрагу  цю  тамує  лиш  кров,    
Лиш  п'янкий  напій  із  курганів.

Біля  броду  завтра  зустріне  мене  стара:
Знаю  це  сам  -  сивочола  квилить  моє  ім'я,
Дочекались  бенкету  круки  -  чужа  журба:
Ще  криця  в  руках,  ще  голову  не  відтяв
Вершник,  добре  знайомий  кожному  серед  нас:
Сам  хай  втікає  -  в  обличчя  долі  своїй  поглянь,
Невблаганно  пере  криваву  сорочку  час:
 -  Чи  не  досить  болю,  сину,  не  досить  ран?
Досить,  не  досить  -  хто  впертий,  той  любий  Богам:
Попелом  стане  -  з  стиглого  попелу  повстає.
Люди  -  бур'ян:  скільки  нас  не  коси,  все  дарма...
Та  ворона  зроду  не  відпустить  своє.

Сивим,  сивим  вже  не  стати:  
Як  віддати  свій  борг  Богині,
Коли  весь  належиш  Їй?  Правда
Вже  відміряна  лезом  вірним.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Polemokrateia