Рідне село,що загубилося у горах,
де меж немає,лісовим просторам.
І гірська річка,що з гір біжить далеких,
наче гніздо,село обвила,як лелека.
Тут є усе-тут гори і поля,
ще бачу полонину у снігови- я .
І це мій край і це,моє життя -
тут я живу,ще тут живе уся рідня.
Село таке,яке не можна описати -
моє "коріння" тут,тут я живу,та батько й мати.
Життя буденне,інколи затьмарює його красу,
та очі і душа,нам повертає іскорку села - живу.
Думками,наче птах я облітаю село у висоті,
і бачу гори,ліси,річки й будиночки селян в красі.
Так хочу,щоб село моє,як квітка в горах зацвіло,
красою,радістю й добробутом-все проросло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893522
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2020
автор: Бабич