сиплються
з гостролистого клена
білки-лисиці,
хутром вогненним
вистеляють землю на вулиці –
де кленів сховані корінці…
обтушковують, обкривають,
закутують, як турболива мати, –
вкладають назиму спати
під ногами – дрібні камінці:
уламки щита кристалічного –
геологічного
прадавно вічного –
щебінці
тримаю одного в долоні,
до серця ближчій – на лівій руці
тримаю в долоні уламка
зо Щита Українського – щебінця,
і щебінець дрібний у долоні охоче гріється…
щебінчику тепло в долоні моїй,
бо
не адамант – гордий і благородний,
то адаманта – грій долонею серця,
чи не грій –
він
неодмінно холодний
31.10.2020
справжні алмази не сприймають
людського тепла -
вони завжди залишаються холодними,
скільки б їх не тримати, затиснувши
в теплій долоні,
і це одна із ознак,
за якими розпізнають справжні
алмази - адаманти тобто (а)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2020
автор: Валя Савелюк