Уяви мене котиком, що так ніжно муркоче
Я готова на вушко це робити щоночі.
Можу трохи тебе в своїх ручках погріти
Можу я поричати, щоб тебе спокусити.
Уяви мене пташкою, що так плавно літає
По тобі я так само по тілу блукаю.
Мої руки, як крила тебе огортають
І в місцях твоїх ніжних так міцно стикають.
Уяви мене подихом вітру, що дує
Я тобі зроблю добре, я тебе зачарую.
Зможу я остудити тебе як захочеш
Щоб отримати тебе іще раз, я хочу.
Уяви мене поштовхом від землетрусу
Я тебе розтривожу, десь місцями напружу
Але ти не захочеш, щоб я зупинялась
Я настільки тендітно ще тобі не давалась.
Уяви мене тою, яка так тобі треба
Я для тебе дістану всі зорі із неба
Ні, ти не уявляй.. Нехай так воно й буде.
Все одно мене любиш і не зможеш забути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2020
автор: ІраБо