Колись отут було село,
Тепер ганяє вітер.
Села не стало, замело,
Неначе час все витер.
Одна хатинка край села,
Ще ледве- ледве диха.
Вона тепло все віддала,
Тепер зітхає стиха.
Стоїть без вікон, без дверей,
Лиш пустка поселилась.
Від кого їй чекать вістей?
Чомусь вже похилилась.
Зітха тому, що все пройшло
Тому, що одинока.
Для кого все це розцвіло?
Яка журба глибока!
Було тут ластівки гніздо,
Десь ділись ластів"ята.
Чи поселились, де тепло,
Нащо їм пуста хата?
Та треба ж якось вік дожить,
Цей сум не допоможе.
Але ж болить! А як болить!
Терпіння дай їй, боже...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2020
автор: Cнежана