Мов жінка роздягається земля,
Дерева теж скидають з себе одяг,
Русалки жовтим листям тихо бродять,
Їх Перелесник десь гукає по полях.
В осіннім сні все слухає казки,
Сумує вітер між опалим листям,
Він так свої пісні співав колись нам,
Що аж дуби вклонялись, як дядьки.
Туман молочний ранок п"є до дна
Стежки ховає, - хай блукає осінь
Земля перину розіслала в росах,
Спочити мабуть хоче теж вона.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2020
автор: синяк