Ми зірки-світлячки
На чорній галявині Космосу:
Ми світимо серед трави туманностей
І чагарів пилу міжзоряного
Коли гасне нездара День.
Ми кличемо один одного
До нестримного спалаху –
Кохання галактичного,
Виру космічних оргазмів
У кружлянні Чумацького Шляху.
Ми кличемо світлом
Вабимо
Зірки-світлячки
Галявин нескінченного літа –
Літа Всесвіту.
Ти Волопас, а я Вега –
Небесною Рікою розділені
Світимо одне одному, блимаєм,
Нібито граємо нескінченну музику –
Музику вічності.
Прилети до мене кріль чорноту,
Через Небесну ріку –
Мій володар стад Порожнечі,
Мій світлячок цієї ночі темної…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2020
автор: Емілія Вега