Я , не переливаю з пустого в порожнє
З пустослів'я , вінець слави не плету.
І небесним дзвоном дзвоню у серце кожне
Щоб просвітити, розбудити душу від сну.
Не опускай, рук... і не втрачай , надію у життя,
Ти,борись за кожен день... працюй ,як пташка.
Молись,стукай до Небесного Бога Отця
Повір,і ти пройдеш ...всі труднощі коли важко.
В пісчаній пустині квітка не зацвіте
Як пресвята любов у порожнім серці.
Ніхто,наосліп без Бога до мети не дійде
Пихатий,не бачить світло....живе , як у герці.
У заздрості,гострі зуби довгий -довгий язик
Думає,він мудрець над всіма мудрецями.
Його ніхто не переконає...впертий , як бик
Безневинно, образить ...лукавить словами.
Ти ,будь,людиною діла ...а не тільки слова!
Не хвались,що ти знавець...знаєш ,все на світі.
Що ти , найкращий...і твоя наймиліша мова
Знай ,що у кожної пташки є свій спів на вітті.
М. Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: Чайківчанка