Дощі-маруди б’ють у груди
Листочкам, що припали до землі.
Вже відлетіли вдалеч журавлі,
А з ними подумки і люди,
Закутались в оголені жалі.
Жалі прощання… Зустріч буде?
Здирає вітер із дерев вбрання,
Недбало розкидає навмання,
А хмари сунуть, як верблюди.
Готується природа до спання?
Так, до спання, не для розваги
Її вилюлюють дощі нудні
У листопадні коротенькі дні,
Жбурляють осені на ваги
Холодні, слізні погляди, сумні. 27/10/20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: Lana P.