Ти кров пила, та не
Вампиром народилась ти: не
Вурдалак, не Дракули нащадок -
Та навіть ікл ти не маш у спадок.
Я впав, я мертвий майже - йдеш
Мені в кімнату... Ні, ти хчеш
У лісі кинути граната кістки
Щоб росли... тобі та кров потрібна, крихти
Водянії... Їж ти, пий - я по тобі
Прийду. Із ножем у торбі -
Знай що смертна досі. Я тебе
Вбивати не хотів раніше, я себе
Благаю: не вбивай, залишся.
Я себе бережу. знаю - що ти злишся;
Я не відриваю погляду з трапези,
Ти мене пробач - у мені бомбези
Від того, що вуста - тебе-канібала
Що жеруть людськую плоть, де її наклала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: KunYKA